Віра — це слей. Підйом християнської музики на тлі екзистенційної кризи

Молоді (і не тільки) українські гурти все частіше у творчості звертаються до тематики християнства. Досліджуємо мотиви та причини такої тенденції.

Останнім часом в інбоксі Neformat спостерігаємо все більше гуртів, особливо молодих, які в текстах чи назвах пісень надихаються християнством, прямо возвеличують Бога, чи завуальовано натякають на нього, підіймаючи складні екзистенційні питання.

Що породило це несподіване явище, і чи допомагає релігія впоратись молодим і не тільки музикантам зі складними внутрішніми викликами під час війни? Спитаємо їх самих.

Попри очікування, що християнська музика найперше проявлятиметься у формі дарк-фолку/неофолку, спостерігаємо величезний розкид жанрів — інді-рок, металкор, дез-блек, ба, навіть треп. Саме тому мініальбом "Дорога належної форми" від виконавця Коца найбільше відповідає згаданому стереотипу. В оболонку ніжної акустичної музики тут загорнуті досить складні тексти, які, вочевидь, базуються на християнській символіці, але також, від згадок нічних жахіть до пекельних котлів, усі слідують доволі темним шляхом.

Автор проєкту Ілля Кравець розповідає, що з дитинства був частиною релігійної общини, відтак це вплинуло й на його бачення світу. Водночас музикант зауважує, що в процесі пізнання реальності навколо, зокрема через призму релігії, стикався із численними парадоксами. А оскільки творчу діяльність Ілля пов’язує саме зі спостереженнями за світом, людьми, собою, а, власне, митця описує як частково філософа, дослідника та психолога, то й релігія тут вдало вписується в загальну картину його творчості.

Та чи допомагає релігія, а краще сказати віра, коли вже говоримо про конкретних митців, впоратись із внутрішньою кризою? Ілля не певен:

"З одного боку, віра створює всередині непохитний стовп, коли все навколо тлінне й руйнується прямо на очах. Нехай руйнується, але я буду хорошою людиною, і навіть якщо зі мною щось станеться, мене чекає тепле місце в раю, де все буде добре. Або віра, що в Бога все під контролем, що все як має бути, і дійде до того кінця, який має бути за його волею. Ще є молитва, позитивний вплив якої на емоційний стан ніби як давно підтверджений.

Але кожна з подібних тез може нести за собою і певні проблеми, як-от відкладання життя на потім, або зняття відповідальності із себе. До того ж ці "стовпи" не такі вже й непохитні. А часом віра в людині є чудовим плацдармом для маніпуляцій, керування і контролю".

Ілля описує людство як "великий пробитий корабель, що повільно тисячоліттями намагається піти на дно". І поремонтувати його ми не можемо з різних причин:

"В наших силах іноді вичерпувати воду, та, можливо, облаштувати каюти, може, тимчасово залатати пару дір, які потім знов проб’є. У такій реальності, вища сила, яка прийде й наведе порядок, вбачається ніби як єдиною надією. Єдине, що принесе у все це якийсь більш глобальний сенс. Але це, можливо, буде колись потім, а ми живемо тут і зараз. А тут і зараз ми, схоже, більше залишені на самих себе й на долю випадку".

Тернопільський інді-поп виконавець tim sonechko також вписав своє ім’я в цей тренд із меланхолійним синглом "Скажиии". Сам артист описує його як "інтимну розмову з Богом, який перестав існувати", "відвертий монолог у тиші, де раніше звучала молитва". У пресрелізі tim sonechko наголошує, що цей трек народився в період екзистенційної кризи — у роздумах про втрату віри, сенсу та себе.

"Колись я говорив із Богом щодня. Потім він зник. Але звичка говорити залишилась. Ця пісня — це розмова з тим, хто перестав відповідати. "Скажиии" — це спроба достукатися туди, де тиша стала остаточною," — розповідає tim sonechko.

Виконавець також акцентує своє прагнення втекти від знайомого світу, очікувань, і наївно почати життя з початку. І хоча не вперше tim sonechko запрошує слухача у свій внутрішній світ, такі очевидні згадки Бога для нього видаються чимось новеньким.

Screamo / post metal ванменбенд дисперсія, на перший погляд, йде навіть далі, називаючи свій останній альбом "Проти Бога", а першу пісню на ньому — "якщо Бог таки є, він нас не любить". Це враження, однак, дещо оманливе, адже артист описує цю роботу як "подорож проти Бога, у кульмінації якої виявилось, що без нього ти ніщо".

Реліз також доступний на стримінгах

Теймур Магеррамов визнає, що ніколи не був набожною людиною, але саме написання цього матеріалу й ті події, що траплялися з виконавцем у цей період, змінили його погляди. Створений під впливом гурту Neurosis, цей альбом з ідеї "звільнення від надприродних кайдан вищих сил" і Бога як метафори до фаталізму, поволі змістив фокус на дещо інше.

"Під час прослуховування альбому можна помітити зміну динаміки від спроби відречення від вищих сил, до усвідомлення того, що, ймовірно, якби не ті ж самі вищі сили, усе закінчилося б у рази гірше. Остання пісня з альбому — "у всьому, що трапилось з нами, ми винуваті самі" — своєрідна крапка в цій дилемі. Просвітлення, у якому розумієш: виною всіх бід — є не Бог, а сам я.

Натомість усе це тільки доводить Його присутність у кожнім із нас. Маючи віру в серці, це ніяк не гарантує відсутність хвиль. Однак можеш бути певним — так просто на дно ти теж не підеш. І я вже не перший раз помічаю: якщо щось погане і трапляється, варто поглянути між рядків: можливо, таким чином Він утримав тебе від чогось іншого, у рази гіршого".

Теймур описує цей альбом як найтяжчий та найбільш тягучий у дискографії проєкту, а ще доволі нетиповий для його творчості.

Релігійні тенденції помітні й у поп-музиці. Виконавиця Jerry Heil вдало підсумувала їх слоганом "Віра — це слей"

Не кожен християнин, утім, стикається з кризою віри. Деякі виконавці навпаки тісно тримаються згаданої раніше рятівної концепції про те, що Бог має задум для кожного з нас.

Металкор-проєкт DAWNWARD (за участі Андрія Герасименка з Morphine Suffering на вокалі) дебютував у 2025-му із синглом "Straying Souls", у якому йдеться про внутрішню боротьбу, духовний вибір та спокуси сучасного світу.

Dawnward наразі працюють над дебютним альбомом "Echoes of the Coming", а в текстах надхаються найперше Святим Письмом

Володимир, гітарист і сонграйтер у Dawnward, погоджується, що релігія дає відповіді на поширені екзистенційні питання — яка кінцева мета нашого існування і що буде з нами та нашими дітьми? Що чекає нас по той бік? Пошук відповіді саме у християнстві для нього є очевидним, оскільки "чомусь літочислення нашої ери ведеться не від Різдва Будди чи Брахми, а саме від Різдва Христового".

Музикант водночас радить розділяти релігію та віру й акцентує, що традиції та ритуали в Україні часто замінили людям зміст християнства. Тож саме віру Володимир описує як дещо особисте:

"Я як автор лірики не піарю християнство й нікого не змушую вірити — у цьому немає сенсу. Якщо людина сама не хоче розібратися, у чому сенс життя і хто такий Бог, якщо вона не шукає Бога, — це неможливо зробити за неї. Мета моєї лірики — підштовхнути особистість до роздумів. Моя лірика — це імпульс для подальших роздумів. Це не тиск, а свідчення".

Володимир також звертає увагу на те, що попри матеріальний достаток люди в розвинених країнах усе одно страждають від депресії, панічних атак, самогубств, залежностей.

"Це свідчить про те, що матеріальні блага не заповнюють духовну порожнечу. Справжній сенс християнства — відновити втрачений зв’язок із Богом, поки двері ще відчинені, — зазначає музикант та водночас додає. — Віра допомагає мені не зійти з розуму в навколишній реальності й дає чітке розуміння того, що відбувається зараз і що буде в майбутньому".

"Постать і музика Гільдеґарди […] дозволяє нам осмислити, осягнути, екстерналізувати та подолати травматичний досвід війни, відновлюючи тілесні витоки християнства, яке містило в собі страждання, але водночас давало обітницю трансцендентності". З опису альбому "Hildegard" (2025) від Heinali та Андріани-Ярослави Саєнко.

Інший приклад безумовної віри в Бога — проєкт WinVin, несподівана комбінація трепу й щирого позитивного тексту про те, як зловити свій вайб, живучи в Бозі. Пісня "Jesus the King" зайде не всім, але повна відсутність моралізаторства в ній якісно виділяє цю роботу на тлі деяких інших.

WinVin підтверджують, що свої тексти часто пишуть у молитвах, а натхнення та емоції з'являються через пережиті труднощі та радощі, які були пройдені разом із Богом. Тут теж бачимо акцент не на релігію як таку, а насамперед на поняття "віри":

"Віра в Бога завжди допомагає. Такий час, де немає на що спиратись, не дозволяє по своїй суті знаходитись у рівновазі. Тому віра в Бога і знання про спасіння через Ісуса стає єдиною опорою і ми не бачимо наразі нічого стійкішого, вічного, єдиного окрім Господа. Тому відносини з Господом є фундаментом, на якому можна побудувати своє життя без страху".

Виконавці згадують ще кілька молодих християнських реп-проєктів, як-от KGIK чи Growing, тож можемо припустити наявність мікротренду в цій ніші.

Задля повноти картини варто зауважити, що християнська музика в Україні існувала у всі десятиліття незалежності, але, як видається, частіше її представляли більш дорослі музиканти. Один з таких — Сергій Гололобов, творець знакового дарк-фолк проєкту Wiseword.Nidaros. Творчість Сергія традиційно вражає глибиною дослідження і часом його підхід до розкриття християнства в музиці можна назвати ледь не науковим. Та водночас музикант є людиною глибоко віруючою:

"Страждання зазнаєте у світі, — але будьте відважні: Я світ переміг!" (Євангеліє від Йоана 16:33). Саме завдяки стражданням, як пише у своєму романі "Людина, що була Четвергом" англійський християнський письменник Ґілберт К. Честертон, ми отримуємо право відповісти на закиди Сатани, котрий постійно нас звинувачує, суворими викривальними словами: "Ти брешеш"!

Християни давніх часів проходили через страждання — війни, гоніння, неврожаї, і, попри все це, будували храми та кам'яниці, засівали поля, варили ель, лишили нам у спадок рецепти борщу та хінкалі. Вони жили повноцінним життям і пам'ятали, що Христос — Переможець. Так само знаю це і я в нинішні страшні часи".

Рст інтересу до релігійних, чи радше загалом світоглядних питань серед молоді Сергій вважає цілком логічним, адже саме в підлітковому віці та на ранніх порах дорослішання люди найчастіше питають себе: "У що я вірю?", "Що в навколишній дійсності правдиве, а що викривлене чи брехливе?", "Що вважати добрим, а що поганим?".

Сучасні технології значно спрощують пошук відповідей. Музикант відзначає, що ще років 30 тому більшість пересічних українців була дуже обмежена в інформаційних ресурсах. А зараз буд-який підліток може швидко відшукати в інтернеті, наприклад, інформацію про "політичний устрій держави середньовічних кхмерів, яка базувалася на принципах індуїстсько-буддистського синкретизму", і сформувати до цього своє ставлення.

"Тому й не варто дивуватись, якщо певна молода людина, дослідивши якийсь такий ніби екзотичний світогляд, сприйме його в якості того, чому слідуватиме протягом свого подальшого життя. Вільний доступ до інформації робить молодь вільною в питанні формування власної ідентичності (у тому числі й релігійної). А вільна людина у вільному суспільстві може відкрито говорити про свою віру, свій релігійний досвід, свої життєві принципи, ділитися цим з іншими".

Наостанок маємо ще кілька прикладів музики значно легшої, а подекуди навіть критичнішої щодо релігійних питань. Інді-рок гурт ESTETY може здатись доволі прямолінійним, називаючи свій EP "Побачимось у пеклі", але для того є причина. Насправді це саундтрек, і то провокативний, як пише сам колектив, до однойменного анімаційного серіалу.

У лід-синглі ESTETY, з одного боку, висміюють той факт, що навіть за найменші та водночас найбезглуздіші гріхи людина може потрапити до пекла; з іншого — з іронічним оптимізмом підкреслюють, що люди — грішні створіння, і, як не крути, усе одно опиняться там.

Таку ж ідею просуває і сам серіал. У його описі на Kickstarter знаходимо, що Пекло тут подається як химерний підземний світ, одна нескінченна й абсурдна дорожня пригода. Людину відправляють туди не за найстрашніші гріхи, а з найтупіших причин: наприклад, за вкрадений батончик або за те, що проігнорував чиєсь повідомлення.

Отож, ця креативна колаборація радше нагадує деконструкцію самого поняття гріха, хоча від світоглядного питання про те, що означає бути хорошою людиною, творці не відмовляються.

Сергій Гололобов, своєю чергою, також радить звернути увагу на dark cabaret / art punk проєкт Вася з Марсу:

"Це тріо, що на найвищому рівні володіння музичними інструментами однаково віртуозно зіграє і jazz fusion, й екстремальний метал, і красивезний радіоформатний поп-рок. І все це на класичні тексти (Ліна Костенко, Богдан-Ігор Антонич, Борис Мозолевський [так, він не лише легендарний археолог, а й майстерний поет] тощо), авторські тексти, що сповнені водночас і християнської парадоксальності, і велетенської кількості іронії та постіронії, та різні авангардні "присмачення". А вокал який проникливий! Справжня окраса сучасної темної сцени та альтернативної християнської сцени світового рівня в Україні".

Траплялися останнім часом і інші гурти, які, можливо, не акцентували на християнській природі того чи іншого релізу, але згадки Бога, молитви, каяття, віри, святої води та інших подібних речей підтверджують, як мінімум, підсвідому увагу митців до різноманітних релігійних понять та образів.

Як приклад, трек "MOLYTVA" з альбому "Istyna" від експериментальної електронної виконавиці Zavoloka

З найсвіжішого згадаємо анонімний Black Death Metal проєкт Blood of Redemption, створений із метою поєднання екстремальної музики та глибоких екзистенційних сенсів, як стверджує опис на Bandcamp.

"Beneath a dark and bleeding sky" — це подорож крізь темряву, біль і духовну боротьбу до світла істини. Тут переплітаються теми страждання, зради, пошуку віри та самопожертви. Кожен трек — це крик душі, що шукає світла посеред пітьми, де шлях до спасіння відкривається через біль. Темрява стікає кров’ю — але світло перемагає, — пише гурт.

І хоча ми радше звикли бачити в Україні паганізм, сатанізм, чи більш секуляризований підхід до блек-металевих релізів, уважніше дослідження текстів пісень цього проєкту підтверджує саме християнську їхню природу.

Підсумовучи. Християнство завжди було частиною українського культурного коду, і попри спроби знищення чи спотворення його Радянським Союзом, попри принади сучасного світського життя, воно зберігає свою актуальність. "Страх" — саме це слово червоною ниткою проходить через відповіді багатьох героїв матеріалу, а саме віра, вочевидь, допомагає його подолати. До того ж, суто демографічно, маємо зараз у музиці молоде покоління музикантів, яке в силу свого віку активніше цікавиться екзистенційними питаннями, а відтак більше просочуються ці теми і в їхню творчість.